ЗМІ вже давно стали невіддільною частиною нашого повсякденного життя. Здавалося б, це цілком закономірна тенденція з огляду на темп розвитку медіатехнологій. Але автор не просто контифікує цей очевидний факт, він пропонує свій погляд на ситуацію крізь призму Едуардії медіа. Він відмовляється розглядати медіакомунікацію як потік, що рухається в єдиному заданому напрямку: виключно до пасивного одержувача. Він пропонує метафору оркестру, учасники якого знають про існування певних кодів і правил ("дрібії", що дають змогу їм взаємодіяти один з одним. У цьому процесі й з'являються так звані дротики — які пропонують (іноді вельми наполегливо) свою версію певної події; місттифікатори — вміють створити серпанок таємничості навіть навколо непересічної події, у такий спосіб підвищуючи рейтинги та розширюючи аудиторію певного ЗМІ; ну і, власне, мерегі, що порушують багаторічні норми й канони медіакомунікації. Всі вони впливають на наш спосіб сприйняття того, що ми бачимо та чутні з новин, формуючи ставлення до того, що відбувається як на локальному, так і глобальному рівні. Це свого роду сторожі влади (або опозиції), які імпліцитно формують її імідж. Тенденція цілком звична для більшості країн, але від цього не менш цікава — як для дослідників медіа, Yourns, Reportern, так і для аудиторії всіляких ЗМІ. "Означний означає озброєний” — саме такий посил цієї книги, автор якої намагається запобігти пасивному "вбиранню" потоку інформації.