Тільки закінчилася Друга Світова війна, як СРСР був втягнутий у нове протистояння із Заходом. Боротьба за стратегічне панування у повітрі вимагала якнайшвидшого переозброєння ВПС на реактивну техніку та створення міжконтинентального літака, здатного нести ядерну зброю. Першість тут захопили американці, запустивши до серії "Стратосферну фортецю" Б-52. Радянський Союз відповів розробкою одразу двох типів стратегічних бомбардувальників - турбореактивного М-4 конструкції В.М.Мясищева та турбогвинтового Ту-95, спроектованого в ОКБ А.Н.Туполєва. Перший відзначаться більшою швидкістю, другий – дальністю. У результаті вибір був зроблений на користь "найекономічнішого" Ту-95 (хоча м'ясишевська машина ні в чому не поступалася хваленому Б-52). Подальший досвід показав помилковість цього рішення - після закриття ОКБ Мясищева та утилізації його "стратосферних фортець" М-4 та ЗМ відповідно до договору про обмеження наступальних озброєнь, ми залишилися з морально застарілими Ту-95МС та півтора десятками поки що неперевершених Ту-160 проти всієї американської могутності, програвши битву за стратегічне панування у повітрі. Нова книга провідного історика авіації відновлює хід цього грандіозного протистояння, що тривало майже півстоліття, в якому вирішувалися долі світу.